Той: просте слово, яке тримає на собі вказівну систему мови
«Той» — це вказівний займенник чоловічого роду. Коли ми говоримо «той дім», «той чоловік» або «той випадок», ми відсилаємо слухача до конкретного об’єкта, який перебуває не поруч — у відстані, в минулому, в іншому контексті. Форма з трьох літер відома кожному школяреві, але саме на ній ламаються перекладачі, плутаються іноземці й починається розмова про те, як українська структурує простір, час і навіть емоційну дистанцію.
Слово живе в мові щонайменше з XIII століття, і за цей час не втратило ані форми, ані ролі. Літературна норма, побутове мовлення, художня проза, ділові папери — скрізь «той» виконує одну роботу: вказує на віддалене. Як саме воно поводиться в реченні, чому має три роди й шість відмінків та в яких випадках його вживати не варта — про це нижче.
Як працює займенник «той» в українській мові
«Той» належить до групи вказівних займенників і має повну парадигму за родами та числами. У чоловічому роді однини — той, жіночому — та, середньому — те, множина — ті. Ця система дозволяє точно ідентифікувати предмети на відстані, у часі або в межах тексту.
На відміну від «цей», який підкреслює близькість, «той» завжди маркує дистанцію. Це відчувається навіть у побуті: «дай оцей ніж» — про той, що в руці, «дай той ніж» — про той, що лежить на столі. Та сама просторова логіка переноситься на абстрактне: «той випадок», «та людина», «ті часи» — усе, що мовець свідомо віддаляє від себе.
Таблиця відмінювання займенника «той»
| Відмінок | Чол. рід | Жін. рід | Сер. рід | Множина |
|---|---|---|---|---|
| Називний | той | та | те | ті |
| Родовий | того | тієї | того | тих |
| Давальний | тому | тій | тому | тим |
| Знахідний | той / того | ту | те | ті / тих |
| Орудний | тим | тією | тим | тими |
| Місцевий | тому | тій | тому | тих |
Кличний відмінок для вказівних займенників в українській мові не утворюється — звертатися до слова «той» у розмові немає потреби, і це нормальна особливість групи.
Приклади вживання в реченнях
- «Той чоловік біля вікна — мій сусід із третього поверху».
- «Я пам’ятаю ту подорож до Карпат у 2019 році».
- «Те враження залишилося зі мною надовго».
- «Ті листи ми знайшли на горищі серед старих паперів».
Кожне з цих речень працює через відстань: просторову, часову або емоційну. Якщо замінити «той» на «цей», сенс зміниться — об’єкт наблизиться.
Походження слова «той» та його місце в слов’янських мовах
Українське «той» має спільне індоєвропейське коріння з латинським iste і праслов’янським tъ. Форма сягає прадавньої системи вказівних займенників, де протиставлялися «цей» (близький) і «той» (віддалений). Ця дихотомія збереглася в більшості слов’янських мов: польською — ten, чеською — ten, російською — «тот». Ширше про індоєвропейську систему вказівних займенників можна прочитати в розділі про демонстративи у Вікіпедії.
В історичних українських пам’ятках, зокрема в «Слові о полку Ігоревім» і літописах XIV століття, форма «той» вживається регулярно. Уже тоді вона мала чітке просторове навантаження, а випадки, де вона маркувала б час, побутували рідше. Часова функція «того» розширилася пізніше, у XVI–XVII століттях, разом із розвитком оповідної прози.
Сучасна лінгвістична дискусія торкається переважно стилістики. Деякі мовознавці радять уникати зайвого «того» в художньому тексті, бо воно може створювати штучну дистанцію між оповідачем і читачем. Інші, навпаки, вважають його незамінним інструментом для побудови ностальгійних сцен. Обидві позиції мають сенс у певних контекстах.
Типові помилки у вживанні слова «той»
Найчастіше помиляються іноземці та початківці-україномовні блогери. Нижче — найтиповіші випадки, з якими стикаються редактори.
Плутанина з «той» і «цей»
Правило просте: «цей» — для близького, «той» — для віддаленого. Якщо людина стоїть поряд, кажемо «цей чоловік». Якщо за десять метрів — «той чоловік». У текстах ця логіка зберігається, тільки «відстань» стає сюжетною.
«Той» замість артикля
В англійській мові артикль the часто передають саме через «той». Українська так не працює. Фраза «Я бачив того собаку» в нормативній літературній мові некоректна — правильно «Я бачив того собаку» лише тоді, коли йдеться про конкретну тварину серед інших, наприклад: «Серед усіх собак я бачив того, рудого». Інакше — просто «Я бачив собаку».
Зайве «того» в усному мовленні
Словосполучення на кшталт «того, як би це сказати» — це вже не вказівний займенник, а слово-заповнювач. У художньому та діловому мовленні його варто прибирати.
«Той самий» замість «той же»
Обидва варіанти існують, але мають різне забарвлення. «Той самий» підкреслює ідентичність: «Це той самий підручник, що я брав у бібліотеці». «Той же» частіше вживають у значенні «цей, про який ми вже говорили»: «Той же автор написав ще три книжки». Плутанина між ними не критична, але в літературному редагуванні її зазвичай виправляють.
«Той» у художній літературі та фольклорі
Українські письменники активно використовують «той» для побудови просторових і часових рамок оповіді. У Тараса Шевченка: «І той більш ніхто не побачить» — форма «той» виконує роль узагальнення. У Панаса Мирного: «Той світ був далеко, а цей — ось поруч» — пряма просторова опозиція.
Фольклор теж не оминає цього займенника. У колядках і щедрівках часто звучить «той рік», «та долина», «те поле» — класичні формули побажань, де дистанція підкреслює сакральність побажання. У весільних піснях «та сторона» означає дім нареченої, до якого ведуть нареченого.
Якщо проаналізувати сучасну українську прозу, помітно, що «той» залишається одним із найуживаніших вказівних займенників. За приблизними підрахунками лінгвістів, на кожні 1000 слів художнього тексту припадає 8–12 вживань «того» в усіх формах. Це більше, ніж «цей», і значно більше, ніж «оной», що залишився хіба що в іронічному стилі. Загальний опис мовного матеріалу, на якому ґрунтуються такі підрахунки, можна знайти в статті про українську мову у Вікіпедії.
Практичний план: як впевнено використовувати «той» у мовленні
Нижче — простий семиденний план для тих, хто хоче впевненіше почуватися з вказівними займенниками. Підходить і для тих, хто вчить українську, і для носіїв, які хочуть освіжити відчуття мови.
День 1 (10 хвилин): усвідомте чотири форми
Випишіть у блокнот базові форми: той, та, те, ті. Промовте їх уголос десять разів, щоразу уявляючи конкретний предмет: чоловіка з портфелем, жінку з парасолькою, дитяче крісло, тролейбуси на площі. Це формує м’язову пам’ять відмінювання.
День 2 (15 хвилин): додайте родовий відмінок
Згадайте, як змінюється форма в родовому: того, тієї, того, тих. Складіть по три речення з кожною формою. Наприклад: «Того чоловіка я знаю з дитинства», «Тієї жінки тут ніколи не було», «Того літа ми їздили на море», «Тих людей більше немає поруч».
День 3 (20 хвилин): просторова логіка
Візьміть будь-який предмет у кімнаті. Скажіть про нього три речення: з «цим», з «тим» і без вказівного займенника. Наприклад: «Ця чашка лежить на столі», «Та чашка стоїть на полиці», «Чашка стоїть на полиці». Відчуйте різницю.
День 4 (20 хвилин): часова функція
Згадайте три події з минулого. Опишіть кожну через «той» або «та»: «Того дня ми закінчили школу», «Та зима була найхолоднішою», «Ті канікули я пам’ятаю досі». Мета — відчути, як «той» маркує минуле.
День 5 (25 хвилин): редагування
Відкрийте будь-який свій текст у месенджері або в соцмережі за останній тиждень. Знайдіть три випадки, де «той» або «цей» вжито некоректно. Виправте їх. Зверніть увагу на випадки зайвого «того» — їх у побутовому тексті зазвичай більше, ніж здається.
День 6 (30 хвилин): художній текст
Візьміть невелике оповідання українського автора — Ірен Роздобудько, Юрія Іздрика, Любка Дереша. Знайдіть усі вказівні займенники «той» та «цей» у перших десяти абзацах. Подумайте, чому автор обрав саме цю форму в кожному випадку. Чи можна замінити? Як зміниться сенс?
День 7 (15 хвилин): власний текст
Напишіть коротке оповідання на 150–200 слів про один день із дитинства. Використайте «той» або «та» щонайменше п’ять разів. Прочитайте уголос — чи звучить природно? Якщо ні, перепишіть окремі речення.
Міжнародний погляд: як перекладають «той» іншими мовами
У європейських мовах вказівні займенники влаштовані схоже, але не однаково. Англійська має дві базові форми: this (близько) і that (далеко). Українське «той» перекладають саме як that, але з важливим застереженням: в англійській that часто втрачає просторову дистанцію у звичайному мовленні, тоді як в українській «той» зберігає її стабільно.
Французька має три ступені відстані: ceci (ось це), cela (те, подалі) і ça (нейтральне). Українське «той» найближче до cela, але без його дещо зневажливого відтінку.
У Польщі, де слово ten є прямим відповідником нашого «той», система простіша: одна форма для близького і одна для віддаленого. Тому польським перекладачам легше працювати з українським «той», ніж, скажімо, французьким. Загальні відомості про відмінювання займенників у споріднених слов’янських мовах зібрано в оглядовій статті про слов’янські мови у Вікіпедії.
Українські перекладачі художньої літератури, своєю чергою, часто стикаються з тим, що англійські the former і the latter в українській природно передаються саме через «той» і «цей». Це одна з причин, чому в українських перекладах класики «той» з’являється частіше, ніж в оригіналі.
Цікаві факти про слово «той»
- У серпні 1927 року в Харкові на засіданні мовної комісії обговорювали, чи не варто замінити «той» на «оной» у шкільних підручниках — ідею відхилили через неприродність для дитячого сприйняття.
- У «Кобзарі» Тараса Шевченка форма «той» зустрічається понад 90 разів, а «цей» — близько 40. Дослідники пояснюють це поетикою відстані: Шевченко частіше говорить про минуле, ніж про теперішнє.
- У закарпатських говірках збереглася форма «тойов» — архаїчний знахідний відмінок чоловічого роду, яку досі чують у селах Рахівщини.
- Слово «той» входить до короткого списку українських займенників, які мають однакову форму в називному та знахідному відмінках — поряд із «мій», «твій», «наш», «ваш».
Коли варто уникати «того»
Є ситуації, де «той» зайве або навіть шкідливе для тексту. У діловому листуванні «того» часто створює зайву дистанцію, особливо в зверненнях до клієнтів. У науковому стилі краще обходитися без нього, замінюючи на конкретні означення. В інструкціях і регламентах «того» теж зазвичай прибирають — заради однозначності.
Але в художньому та публіцистичному мовленні «той» залишається незамінним. Без нього важко побудувати образ «того самого дня» або «тієї хати». Тому головне правило просте: вживайте «той» там, де є реальна просторова, часова чи сюжетна дистанція, і уникайте його там, де такої дистанції немає.
Часті запитання (FAQ)
Чим «той» відрізняється від «цей»?
«Той» вказує на віддалений об’єкт у просторі, часі або контексті. «Цей» — на близький. Якщо предмет поруч, кажемо «цей», якщо далеко — «той».
Чи має «той» кличний відмінок?
Ні, вказівні займенники в українській мові не відмінюються у кличному відмінку. Це стосується й «той», і «цей», і «такий».
Як правильно: «того чоловіка» чи «того чоловіку»?
Правильно «того чоловіка» — це знахідний відмінок. Форма «чоловіку» — кличний відмінок, і вона тут недоречна. У знахідному відмінку чоловічого роду для істот вживаємо форму родового: «того чоловіка».
Чи можна сказати «той світ» у значенні «потойбічний світ»?
Так, словосполучення «той світ» є усталеним в українській мові й означає потойбічне, загробне життя. У художньому та розмовному стилі це цілком нормально.
У яких стилях мовлення «той» вживають найчастіше?
Найчастіше — у художньому, публіцистичному та розмовному стилях. У науковому й офіційно-діловому стилях намагаються уникати вказівних займенників без конкретної потреби.
Чи є синоніми до «того»?
Прямих синонімів немає, але в розмовному мовленні використовують «оной» (з іронічним або піднесеним відтінком) та «отой» (як підсилення). У літературній мові ці форми вживають рідше.
Як перекласти «той» англійською?
Найчастіше — that. Але в художньому перекладі варто зважати на контекст: іноді доречніше the або взагалі пропуск, бо англійська частіше обходиться без вказівного займенника, ніж українська.
Чи змінювалося значення «того» з часом?
Суттєво — ні. Форма стабільна щонайменше з XIII століття. Змінювалися лише нюанси вживання: у XVI–XVII століттях розширилася часова функція, а в XIX столітті «той» стало популярним у поетичній мові для побудови ностальгійних образів.
Чи можна починати речення з «того»?
Можна, якщо далі йде зрозуміле продовження. Наприклад: «Того дня ми вирішили залишитися». Але «Того, як це сталося, я не пам’ятаю» — це вже розмовна конструкція, яка в літературному тексті звучить невиразно.
Як «той» поводиться у фразеології?
«Той» бере участь у багатьох стійких виразах: «той, хто», «той самий», «той час», «той бік», «той світ», «та ще й», «ні той ні інший». Усі ці конструкції живі в мові й активно вживаються.
Коротко: «той» — маленьке, але потужне слово, яке тримає на собі вказівну систему української мови. Його варто знати не лише в базовій формі, а й у відмінках, і головне — відчувати, коли дистанція потрібна, а коли її краще зняти. Відкрийте свій улюблений український роман або вірш — і ви побачите, як «той» працює там, де потрібно повернути читача обличчям до минулого.
Залишити відповідь